Сайт лінгвістичного гуртка

Проблеми мовної культури*

Незважаючи на надання українській мові державного статусу, особливих зрушень у сфері мовної культури немає. Не байдужа до того, що відбувається, “Літературна Україна”, зокрема, наголошує: споріднені мови “займаються не взаємозбагаченням, а взаємознищенням” (“Творчий діалог” Б. Грищука та П. Гірника (“Літ. Укр.” від 27 червня ц.р.)). Здебільшого так і є. Це іще раз нагадує, що нам треба пильніше дбати про чистоту й збереження нашої мови, не занехаювати питомі корені її джерел. А вони щодня й щохвилини замулюються суржиком.

Образно кажучи, суржик — семантичний родич суміші, сумішки, мішанини, мішанки. Слово суржик практично увійшло до складу термінів і є назвою мішаної мови, пересипаної чужими або штучно створеними з чужих елементів словами, зворотами. На сьогодні ще не зафіксовано академічними словниками похідні суржиковий, суржикомовний, суржикізм та ін., що називають явища і поняття, невіддільні від функціонування сучасної української літературної мови.

Дуже далекими до взірця залишаються передачі на радіо й телебаченні. Поганий приклад подають законодавці, порушуючи свої ж прийняті Верховною Радою закони. Бачачи таке порушення з боку міністрів або депутатів парламенту, не поспішає опановувати українську мову широкий загал. Не буде зрушень доти, доки на державному рівні не функціонуватимуть закони та їхнє реальне офіційне втілення в життя. Тоді поменшає перекручених і суржикових форм у друкованих виданнях або на вивісках, в оголошення і т. ін. Зайдіть до першого-ліпшого магазину й переконаєтеся, що й тут у, здавалося б, най-звичайнісіньких побутових назвах можна здибати неможливі з жодного погляду слова і вислови: рогалікі з повідлом, квасоля по-корейські, голубці овощні, слойоний пиріг і под.

Радіо- й телереклама не залишає байдужими слухачів та глядачів. Інформація — справа першорядної ваги. От якби вона велася тактовніше, не була такою настирливою, повторюючись протягом багатьох днів та місяців, щочверть години перериваючи ту саму передачу. якби, за висловом сатириків, потрапляла до вух тільки тим, кому призначена, хто в ній зацікавлений... Та й тут не обходиться без численних помилок. Без кінця чуємо: посне масло, рослинні масла, персикове / кокосове і т. ін. (масло замість олія, рослинні олії, персикова / кокосова олія і т. ін.), грецькі горіхи (тобто волоські горіхи), переносиця (тобто перенісся), противопоказано замість протипоказано, сустав (тобто суглоб) та ін. На російський лад, порушуючи відоме правило “дев'ятки”, вимовляють іншомовні назви хвороб та ліків від них: дісбактеріоз, дістонія, артріт, вобензім, індовазін, індометацін, візітал замість дисбактеріоз, дистонія, артрит, вобензим, індовазин, індометацин, візитал.

Та хіба лише в рекламі такі помилки? Вони, на жаль, поширені й в інших передачах. Стосуються, як правило, наголошування та вимови, точності вживання слів та словосполучень, нормативності у відмінюванні, побудови фраз. Плутають наголоси, напр.: місто прийняло християнство (замість прийняло), Іван Франка (замість Іван Франка). Не розрізняють понять лікарський і лікарський, пор.: рецепт лікарський, бо писаний лікарем, а рослини лікарські, бо лікують. Рясніють порушення вимови: діти ласують пломбиром (слід пломбіром).

Уживають кальки замість українських слів: це сказується на виробництві (тобто відбивається, позначається), незначні поступлення до банків (тобто надходження), плутають висхідний з вихідний, уживаючи словосполучення висхідна сировина замість вихідна сировина тощо.

Не все гаразд із граматикою. Напр., чому батьковий голосі Ми кажемо: батькова хата, батькове слово (або батьків голос), батькова рушниця, батькові окуляри, але батьків наган (портфель, піджак, кожух, кінь). Виконуючи відому пісню, можна ж було вжити батьківський голос, що не порушило б ритму (Хай почую я батьківський голос). Так само не завдало б шкоди ритмові, якби діти, співаючи, зверталися матусю, як це годиться, а не матусе, що не є нормою (пор.: Бабусю рідненька, ти всім помагаєш). Усі ці помилки можна було б усунути, прослуховуючи запис передачі перед виходом в ефір.

Іноді й журналісти, диктори помиляються, бо відомо, що ідеалу немає. Та прикро, що під час розмови зі своїми співбесідниками ведучі програми майже не реагують на їхні мовні помилки, недоречності, хоч би й мали можливість одразу вжити правильне слово, належний вислів. Так було якось у радіопрограмі “Ситуація”: заступник директора вечірньої школи розповідала про відношення до учнів свого закладу, тоді як слід було говорити про ставлення до них. Протягом усієї передачі ведуча не скористалася нагодою (хоч вона була) вжити правильний зворот, що міг би привернути увагу сівбесідниці, нагадати їй норму і помилку було б виправлено.

Не реагують і ведучі “Школяди”, коли діти вживають пригати замість стрибати, іґрашка замість іграшка, неприхотливий, дітство замість невибагливий, дитинство, о`бруч замість обруч, займатися в школі замість навчатися в школі та ін.

У таких випадках вжита ведучою правильна форма тактовно підкаже співрозмовникові, як слід говорити. У певній ситуації можливі й безпосередні виправлення, що звучатимуть природно, ненав'язливе, без повчання й порушення такту.

Обмовки можливі, від них ніхто не застрахований. Але як збоку чути і сприймати повідомлення про опади у вигляді мокрого дощу. Гірше, коли чуємо про підйом води на річках, або буду будувати, або така допомога необхідна даватися людям замість підняття води на річках, будуватиму, таку допомогу необхідно надавати (подавати) людям і т. ін.

Жоден господар не засіває хлібородної ниви мішаним зерном (або суржиком, як здавна звали суміш зерен жита, ячменю, а згодом й інших злаків). Тому й нам час навести лад і в мовному житті, надавши йому офіційної можливості нормального функціонування і розвитку.

* Ленець К. Проблеми мовної культури / Слово Стиль Норма Збірник наукових праць, присвячений 65-річчю дня народження доктора філологічних наук, професора С. Я. Єрмоленко. — К., 2002. — С. 40-42.

На початок сторінки

До змісту розділу

 Посміємося разом
 Почуте
 Побачене
 Прочитане
 Говоримо
 Гумор

Copyright © 2002 by Cyber Dream Webworks