Лабораторія експериментальної фонетики

Лабораторія експериментальної фонетики (ЛЕФ) була заснована завідувачем кафедри загального мовознавства, доцентом І.П.Сунцовою в жовтні 1944 р. Від початку це був підрозділ філологічного факультету, а нині — Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Лабораторія забезпечує експериментально-дослідні роботи з фонетики українського, російського, польського, англійського, німецького, іспанського, французького, румунського мовлення, проводить контрастивне зіставлення фонетичних систем таких мов, як корейська, китайська, гінді, індонезійська та ін. з системами української іросійської мов. Велика увага приділяється нормативним аспектам українського мовлення.

Від часу заснування на базі власних експериментальних досліджень захистили кандидатські та докторські дисертації Н.І.Тоцька, Л.І.Прокопова, Л.Г.Скалозуб, П.С.Вовк, Е.І.Лисенко, Т.С.Міщенко, Р.І.Ремізовська та багато інших фахівців з фонетики і методики викладання мови як іноземної.

Науковими керівниками лабораторії в різні роки були: Ірина Петрівна Сунцова – з 1944 по 1964 рр. (до 1994 р. залишалася незмінним науковим консультантом); Ніна Іванівна Тоцька – упродовж 1964–1984 рр.; Лариса Георгіївна Скалозуб – протягом 1984-92 рр. (науковий консультант – до 2003 р.).

З поглибленням досвіду експериментального вивчення мовлення, створенням нових експериментальних прийомів дослідження та вдосконаленням процедури їх опису, наприклад, динамічного кінорентгенографування, тензоосцилографування, в лабораторії було накопичено значні фонди, в яких міститься надзвичайно цінний матеріал для вивчення типології мови і динаміки мовлення. Це, у свою чергу, дозволило у межах вказаних прийомів спрямувати увагу на артикуляторну динаміку мовленнєвого процесу. Починаючи з 60-х років, динаміка мовлення стала основним предметом наукового дослідження і узагальнення. У 1979 році вийшла спеціально присвячена цій загальнотеоретичній проблемі монографія Л.Г.Скалозуб «Динамика звукообразования»(К., 1979), в якій на матеріалі російської мови викладено основні принципи організації рухової активності артикуляторів під час вимовляння. Варто відзначити, що неабияка зацікавленість світової науки саме у вивченні аспекту динаміки мовлення припадає на 80-і роки, коли з’являються більш досконалі технічні можливості для вивчення складного аспекту породження мовлення, а саме комп’ютерні програми і математичне забезпечення обрахунків дії артикуляторного механізму звукотворення. Процедура опису артикуляторної динаміки вдосконалювалася протягом 20 років і запроваджена в дослідженнях, які спираються на українське, російське, німецьке, іспанське, румунське мовлення (захистили кандидатськідисертаціїО.В. Бас-Кононенко «Склад в українському мовленні: складотворення та артикуляторна типізація (експериментально-фонетичне дослідження артикуляторної динаміки)» 1999 р., Т.В.Бобкова «Сонанти українського, російського та польського мовлення на матеріалі кінорентгенографування (експериментально-фонетичне дослідження)» 2002 р., З.В. Дудник «Артикуляторний жест: онтологія і аналіз (експериментально-фонетичне дослідження)» 2004 р., В.В. Берковець“Просодичні диференційні ознаки функціонального стилю в українській мові” 2004 р., М.В. Александрович «Просодія українського емоційного мовлення (експериментально-фонетичне дослідження)» 2011 р.).

З 1989 р. й донині завідувачем лабораторії експериментальної фонетики є кандидат філологічних наук З.В. Дудник. З 2003 року науковим керівником лабораторії стала доцент кафедри української мови та  прикладної лінгвістики,

кандидат філологічних наук О.В. Бас-Кононенко. У цей період відновлено експериментальні дослідження за допомогою прийому прямого палатографування; у 2013 році укладено альбом«Фонетика мовлення: Палатограми українських складів» (автор – О.В.Бас-Кононенко).

Протягом останніх 10 років співробітники ЛЕФ розробляють артикуляторну модель мовленнєвої активності, яка спирається на онтологічні критерії та ознаки процесу артикуляції. Прикладний аспект цієїмоделі спрямований, у першу чергу, на розвиток комп’ютерних технологій мовлення, а також на біомедичні, біоінженерні, психолінгвістичні розвідки. Зараз лабораторія створює порівняльну лінгвістичну базу даних частотності різнорідних сполучень сегментів українського та російського мовлення за ознаками артикуляційних поз і режимів роботи, притаманних структурі артикуляційного жесту (20 тис. фонетичних слів поетичного і 200 тис. слів прозового художньо-публіцистичного тексту). Проходить апробацію спеціально створена програма перекодування графемної інформації в символи артикуляційних координацій. Продовжується накопичення звукової бази даних українських, російських та румунських складів для осцилографічного, спектрометричного та перцептивного аналізу в термінах артикуляційних рухів. Розпочато роботу над синтезатором українського мовлення. 

У процесі укладання - частотний словник складів української мови різних структур для методики викладання української і російської мов як іноземних. Готується до друку посібник «Міжнародний фонетичний алфавіт IPA»для курсів 

«Загальна фонетика», «Загальне мовознавство», «Вступ до мовознавства», «Прикладна лінгвістика»з метою оволодіння міжнародними фонетичними стандартами звуко-буквених відношень і подальшого cамостійного їх використання в мережі Internet для орієнтації в текстах з іноземної наукової літератури, у науково-дослідній роботі, а також для впровадження в опис та викладання рідної йіноземних мов.

У 2001 році зусиллями співробітників лабораторії видано колективну монографію «Загальна та експериментальна фонетика» (К.: Видав. дім Соборна Україна, 320 с.), в якій узагальнено наслідки 50-річної роботи лабораторії, окреслено теоретичні і дослідницькі перспективи майбутніх фонетичних розвідок, вміщено матеріали конференції. Разом із викладачами кафедри сучасної української мови у 2002 р. видано посібник «Сучасна українська літературна мова. Фонетика» для студентів-філологів (автори — Н.П. Плющ, О.В. Бас-Кононенко, З.В. Дудник, О.М.убань), який, крім програмного матеріалу, містить численні тести й зразки фонетичного розбору. На основі експериментальних фондів лабораторії створено й опрацьовано матеріали до розділів першого тому підручника «Сучасна українська мова: Лексикологія. Фонетика» (2013; Сегментна фонетика – § 9, Надсегментна фонетика – § 18) і навчального посібника для студентів-іноземців «Современный русский язык. Фонетика» (2007; З.В.Дудник, І.М.Прожогіна –1-3 розділи).

 

Аспіранти і здобувачі кафедри української мови та прикладної лінгвістики, які виконують дисертаційні дослідження за тематикою лабораторії експериментальної фонетики (науковий керівник – О.В.Бас-Кононенко):

  • аспірантка В.В. Чернишук – «Акустично-артикуляційні характеристики українського співочого мовлення (експериментально-фонетичне дослідження)» (з 2009 року);
  • аспірантка О.М. Мельник – «Фонетична структура первинних вигуків сучасної української мови (експериментально-фонетичне дослідження)» (з 2011 року);
  • здобувач О.Ю. Плахотнікова – «Теоретичні засади формування корпусу українського усного мовлення» (з 2012 року);
  • здобувач О.А. Касьянова – «Діапазон варіативності приголосних у сучасній українській мові (експериментально-фонетичне дослідження)» (з 2013 року);
  • аспірантка М.Р.Мартиненко – «Артикуляційно-акустична специфікаукраїнського усного спонтанного мовлення (експериментально-фонетичне дослідження)»(з 2016 року).

 

Студенти кафедри української мови та прикладної лінгвістики, які виконують курсові роботи за тематикою лабораторії експериментальної фонетики (науковий керівник – Бас-Кононенко О.В.):

  • Смілянець В.К., 4 курс – «Артикуляційно-акустичні особливості сполук голосних в українських словах»;
  • Завербна М.І., 3 курс– «Виявлення фонетичних ознак мовлення як один із аспектів фоноекспертизи»;
  • Луньо Н.А., Черниш А.О., 3 курс («Філологія. – Прикладна лінгвістика та англійська мова») – «Кодування алофонів у широкому контексті для синтезатора українського мовлення»;
  • Вернигора К., 2 курс – «Артикуляційно-акустична специфіка свистячих приголосних в українській мові»;
  • Галабузіна І., 2 курс – «Фонетичні особливості говірки смт. Демидівки Рівненської області»;
  • Гайдай О., 2 курс – «Тембр голосу як один з параметрів ідентифікації мовця»;
  • Алексєєнко А., 2 курс – «Артикуляційна специфіка шиплячих приголосних української мови (на матеріалі палатограм)».

На базі лабораторії експериментальної фонетики та навчально-наукової лабораторії комп'ютерної лінгвістики у 2013 р. створена нова спеціальність "Прикладна лінгвістика".