Історія кафедри розпочинається з 1834 року — з моменту створення Університету св. Володимира. Першим ректором нового освітянського закладу став М. Максимович. Показово, що він, учений-енциклопедист широкого діапазону, очолив кафедру філологічного спрямування, яка стала одним із центрів науки, потужним осередком культурного життя, а у подальшому — й підґрунтям для створення декількох нових кафедр і мово- та літературознавчих шкіл університету.
Як лінгвіст М. Максимович розробив й аргументував, зокрема фактами української мови, нову й досі актуальну класифікацію слов’янських мов. Як фольклорист видав збірки українських народних пісень, визнані в Європі та Америці. Як літературознавець — приділив глибоку увагу вивченню найдавніших літературних пам’яток Київської Русі, серед них і «Слову о полку Ігоревім», яке ще й переклав українською та російською мовами.
Наукові здобутки М. Максимовича високо цінив його знаменитий сучасник Т. Шевченко, а пізніше — й І. Франко.
Під час праці в університеті (1834–1841, 1843–1845 рр.) М. Максимович започаткував традицію вивчення й викладання східнослов’янських мов і літератур у широкому славістичному контексті. У різні історичні періоди кафедра розгалужувалася на дві — лінгвістичну й літературознавчу — й знову об’єднувалася, відповідно змінювалась її назва, але завжди залишалася її орієнтація на провідні ідеї, закладені видатним ученим. Про це свідчить наукова та суспільна діяльність проф. П. Владимирова, майбутніх академіків І. Жданова, О. Соболевського, А. Лободи, який розпочав кафедральну шевченкіану.
У 1903–1914 рр. кафедру очолював проф. В. Перетц (академік з 1914 р.), який увійшов до історії літературознавства як засновник філологічного методу. У 1915–1918 рр. на кафедрі працював І. Огієнко – відомий український мовознавець, історик церкви, державний і культурно-освітній діяч, міністр освіти УНР. Його переклад Біблії українською мовою є найбільш поширеним і вживаним.
У цей період завідувачем кафедри був М. Грунський, який обіймав цю посаду майже три з половиною десятиліття. Він відомий своїм дослідженням найстарішої слов’янської пам’ятки — Київських глаголичних листків, написаних старослов’янською мовою.
Нині на кафедрі працюють 5 докторів філологічних наук і професорів і 7 кандидатів філологічних наук і доцентів, які читають, зокрема, й унікальні авторські курси.
З-посеред напрямків навчально-методичної та наукової діяльності кафедри:
- вербальні виміри сучасної мас-медійної комунікації у східнослов’янському просторі (курси з політичної комунікації, когнітології та концептології, наратології, дискурсології, рекламістики та неймінгу, медіалінгвістики);
- інформаційна агресія, включно з вербальним навіюванням, та інформаційної безпеки, включно із захистом від навіювання (курси лінгвістичного програмування поведінки людини, вербальної сугестії та технології контрсугестії);
- лінгвістична експертиза тексту;
- динаміка мистецтва слова з часів середньовіччя до сьогодення;
- механізми зміни, оновлення художніх систем; перехідне художнє мислення в епохи культурних криз;
- стильові, родові та жанрові пошуки літератури; актуалізація різних художніх модальностей;
- міфопоетичний вимір літератури та закони організації мови сакрального;
- літературні зв’язки і взаємовпливи;
- особливості мистецтва слова метрополії та еміграції;
- англійсько-російський та українсько-російський переклад.
Особлива увага приділяється літературознавчій та лінгвістичній шевченкіані (складання антології видань Шевченка, участь у створенні «Шевченківської енциклопедії», словника «Шевченкове слово в мовах світу»).
З 2016 р. кафедра виконує (разом із колегами з Національної академії СБУ) науковий проект «Інформаційна агресія та захист інформаційного простору сучасної України», який має великий резонанс у суспільстві.
На кафедрі навчаються українські та іноземні студенти.
Професори кафедри забезпечують підготовку докторів і кандидатів наук не лише за своєю спеціальністю, а й за суміжними: «загальне мовознавство», «українська мова», «мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії», «теорія літератури», «порівняльне літературознавство».