5 жовтня відбулася міжнародна наукова конференція «Літератури та культури в умовах війни». Цей академічний захід став іще одним у низці спільних проєктів КНУ імені Тараса Шевченка та Единбурзького університету (ЕУ) з часу підписання у травні 2022 року Меморандуму про взаєморозуміння.
Шотландські колеги відгукнулися на ініціативу КНУ долучитися до розмови про російсько-українську війну, яку історики вже визначили як найбільшу конвенційну війну в Європі після 1945 року, наголошуючи на тому, що її причини слід шукати в попередніх епохах – в імперських амбіціях росії. Чому ж тоді не вдалося їй запобігти? Консолідовану відповідь формулює міжнародна академічна спільнота: історики, культурологи, літературознавці, політологи з’ясовують на різних майданчиках, як трапилося так, що ця агресія сталася і продовжує відбуватися, адже геноцид, руйнації міст, екоцид, ядерний шантаж тривають.
Одноденна конференція, яку організувала «Лабораторія мов і культур» (спільний проєкт досліджень між Києвом та Единбургом «Labs4TwinnedResearch»), мала на меті дослідити можливі вираження досвіду війни крізь аналіз літературних та культурних репрезентацій. Захід проводили в гібридному форматі. У конференційних залах КНУ та ЕУ – викладачі, аспіранти, студенти обох ЗВО, в онлайн форматі долучилося близько 90 учасників – представників академічних спільнот університетів України, Великої Британії, Франції, Польщі, Литви, ПАР та інших країн.
Камертоном до конференційних дискусій стали вітальні слова керівників факультетів обох університетів. Директор ННІ філології професор Григорій Семенюк зазначив, що тема війни ніколи не втрачала своєї актуальності в українській літературі та культурі, починаючи ще з давнього українського епосу «Слово о полку Ігоревім», а творів, які розповідають про сучасну російсько-українську війну, вже налічує більше тисячі видань – це зокрема поезія, публіцистика, документалістика та художня проза. «Українська тема – це досить широкий простір випробування на гуманізм, на цінності вільного вибору вільної людини та збереження національної самоідентичності».
Директор Школи літератур, мов та культур Алекс Томпсон привітав учасників конференції словами: «Цей захід є частиною нашої співпраці з друзями з КНУ імені Тараса Шевченка, і він дуже важливий для нас. Ми солідарні з нашими колегами і сповнені співчуття. Я очолюю Школу вже майже рік, і одним із найбільш глибоких і зворушливих моментів за цей час був виступ професорки Лілії Мірошниченко, яка недавно стояла ось тут [в ЕУ] і розповідала про те, що означає підтримувати роботу освітнього закладу у складних і непередбачуваних умовах війни. Я хотів би віддати належне стійкості ваших колег та студентів, відданості викладанню та науковій роботі. Для всіх, хто був тут того дня, це був дуже вагомий досвід… Принагідно хотів би подякувати всім, хто впродовж року був задіяний у потужній співпраці, зроблено багато».
10-годинний живий марафон наукових доповідей та плідних дискусій відбувався в межах роботи трьох секцій: «Розуміння природи війни», «Сенси та відчуття війни» та «Відповіді на війну». Давньогрецька міфологія та філософія, континентальна філософія, єлизаветинська драма, література англійського модернізму, французька література часів Другої світової війни, німецька література Голокосту, українська література – це ті контексти, в яких відбувалося осмислення літературних та культурних репрезентацій досвіду вже нинішньої війни. Того дня говорили про декілька ґенерацій українських письменників. Референції до Лесі Українки, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Сергія Жадана, Олександра Михеда, Артема Чеха, Олени Стяжкіної, Олени Степаненко та багатьох інших лунали в доповідях професорки Тетяни Михед, професорки Лілії Мірошниченко та професорки Олени Романенко. Про війну крізь призму цивілізаційних досліджень розмірковувала професорка Ольга Бандровська. Професор Олександр Гон зосередився на музичних та смислових тонкощах сучасних наративів як реакції на війну. У виступі доцента Сергія Скрильника йшлося про те, як російська агресія вплинула на освітній процес та якими є практики подолання викликів на прикладі викладання синхронного перекладу студентам-англістам.
Актуальність та новизна окреслених тем, жваві обговорення заслуханих доповідей та активна дискусія засвідчили високий рівень інтересу академічного світу до російсько-української війни й необхідності її осмислення в науковому дискурсі гуманітарних дисциплін. Ще одним підсумком конференції було усвідомлення того, що сформовані у 1960-х та 1990-х концепції осмислення війни перестали бути релевантними, адже ця війна 21 століття є війною за виживання – вона страшна, вона вбиває у будь-якій точці України, вона приносить біль, страждання, забирає життя. І це виживання відбувається тут і зараз. Саме під час роботи конференції ворог жорстоко й підступно атакував мешканців села Гроза Харківської області, загинули десятки людей.
Ключові візуальні образи війни в Україні – документальні й переосмислені у просторі культури – представили на конференції аспірантка кафедри зарубіжної літератури Марія Борзова та магістрантка Наталка Зуєва. Для української аудиторії – це ще одне нагадування про жорстокість ворога та силу опору українців, а для міжнародної спільноти – ще й заклик сприймати події на європейському континенті як частину спільної для усіх реальності.
Атмосфера заходу була дуже дружньою та доброзичливою, тому коли конференція вже добігала кінця, учасники не хотіли розходитися. Символічним став виступ професорки Вільнюського університету Лорети Губер, котра, не стримуючи щирих емоцій радості, висловила вдячність організаторам та доповідачам за важливий і цікавий захід, а також побажання продовжити розмову в такому ж форматі. А далі додала: «Ми всі маємо виграти цю війну!».
Завідувачка кафедри зарубіжної літератури, професорка Лілія Мірошниченко закцентувала: «Відповіді на війну у просторі літератури та культури – численні. Ми маємо комунікувати про нашу війну й назовні – в різномовних академічних середовищах; маємо називати смисли цієї боротьби та вказувати на її причини».
Професорка Тетяна Михед: «Як організатори ми ставили собі за мету долучитися до зусиль наукової спільноти, яка розбудовує академічне середовище, у якому дедалі потужніше звучить виразний український голос. Вважаю, поставленої мети вдалося досягти». Доктор Еманюель Лякор-Мартен: «Це була справді натхненна подія. Конференція була успішною ще й через те, що спиралася на міцний фундамент річної співпраці, у рамках якої вже були налагоджені важливі взаємини. Ми продовжуватимемо розвивати це дуже цінне партнерство, обговорюючи нові проєкти та співпрацю».
Натхненні успіхом, організатори конференції – кафедра зарубіжної літератури ННІ філології КНУ імені Тараса Шевченка та кафедра європейських мов та літератур Школи літератур, мов та культур Единбурзького університету – вже міркують над продовженням цього наукового проєкту.
За матеріалами оргкомітету конференції
Фото: Сергій Терещенко, Ольга Петренко, Том Причард