2 квітня на платформі освітнього проєкту У пошуках ідентичності відбулася лекція докторки філологічних наук, професорки Кафедра української мови та прикладної лінгвістики #ННІФ Лідії ГНАТЮК «Мовна ідентичність у вимірах історичної пам’яті українців». Захід став резонансним і зібрав майже три сотні слухачів.
Прикметно, що питання до фахово обізнаної в темі лекторки не вщухали в чаті протягом 2,5 годин виступу, а після його завершення відбулися жваві полілоги на актуальні нині лінгвістичні теми.
«Живемо в часи, коли вирішується доля України – на фактичному й ідеологічному полях бою. Ворог намагається сфальсифікувати історію нашої країни та її мови. Однак ми маємо вистояти. І наша зброя – це не лише багнети, а й істинне знання про минуле, глибоке розуміння власної національної ідентичності», – розпочала пані Лідія.
Лекторка окреслила понятійний апарат теми, головні віхи мовного розвитку слов’янських мов і української зокрема, й заглибилася в історію виникнення власне українських мовних рис – к.11-сер.12 ст. Несподіванкою для багатьох слухачів стало розвінчання міфу, який має російське коріння, про те, що українську літературну мову створив Тарас Шевченко. Натомість науковиця назвала Кобзаря основоположником нової української літературної мови, сповненої народної лексики й форм слів. А далі Лідія Павлівна перейшла до розгляду етимології лексем, які «мовна свідомість сучасних українців вважає російськими словами». Йдеться про такі слова: воздух, время, жизнь, звізда, нільзя та інші. На основі ґрунтовного аналізу історичних словників і наукових мовознавчих праць українських дослідників лекторка довела, що ці слова є нашою мовною спадщиною й не вживаються нині лише тому, що на певному етапі розвитку мови (поч. 19 ст.) були витіснені іншими синонімічними словами з усного народного мовлення. Однак у багатьох українських говірках вони досі фіксуються. «Не варто зросійщувати те, що століттями було українським», – завершуючи лекцію, сказала Лідія ГНАТЮК.