Міжнародний день рідної мови 21 лютого нагадує про крихкість мовного розмаїття світу, де понад 7000 мов, із яких половина під загрозою зникнення. В Україні корінними народами визнані українці, кримські татари та караїми, чиї мови мають особливий статус і державний захист. Також в Україні з давніх часів мешкають нечисленні етнічні групи, що визначають себе корінними – греки Приазов’я, гагаузи, болгари Буджацького степу.
Нагадати про важливість мов корінних народів й обговорити проблеми та програми їхньої підтримки зібралися напередодні Міжнародного дня рідної мови, 20 лютого 2026 року, в Навчально-науковому інституті філології. Серед присутніх були: директор ННІФ Григорій Семенюк, Уповноважена із захисту державної мови професорка Олена Івановська, завідувач кафедри української мови та прикладної лінгвістики Сергій Різник, заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський, керівник напрямів культури, креативних індустрій і комунікацій програми House of Europe, продюсер румейськомовного фільму «Ас васілевун румей» Антон Савіді, завідувачка кафедри фольклористики Олеся Наумовська та етнічна болгарка, режисерка і засновниця Міжнародного фестивалю етнографічного кіно ОКО Тетяна Станева, яка наприкінці розмови показала присутнім фільм про болгар Буджацького степу «Мертва квітка».
Модерувала захід заступниця директора Олена Романенко: «Інститут філології – простір, де живе понад 30 мов, серед яких чільне місце займає рідна українська мова. Тут вивчають і досліджують мови, що зникають – кримськотатарську, гагаузьку, а також досліджують караїмську, діалект болгар Буджацького степу та греків Приазов’я».
Виступаючи Сергій Різник відмітив, що мовна єдність народу важлива для його існування та процвітання, але справжня сила держави – в одночасній підтримці й розвитку мов національних спільнот, їхньому функціонуванні та культурному відтворенні.
Олена Івановська зазначила: «Доцільніше було б виокремити один важливий проєкт, який дійсно міг би зробити прорив, як-от створення електронного словника, щоби ресурсами користувплися наші студенти».
Олеся Наумовська наголосила: «Ні для кого не секрет, що День рідної мови — або ж День материнської мови — був започаткований після трагічних протестів студентів у Бангладеші, які вийшли на вулиці, щоб захистити право говорити своєю мовою. 21 лютого 1952 року їхній голос намагалися заглушити силою, але саме ця жертва зробила мову символом гідності й свободи. Відтоді цей день нагадує світові: рідна мова — не лише засіб спілкування, а серце нації, за яке інколи доводиться платити найвищу ціну. Для українців 20-21 лютого також стали рубежем історичного вибору й духовного утвердження. Саме тоді за дерев’яними щитами Небесної сотні народжувалася Гідність і Свобода України у XXI столітті — право на самобутність, на власний голос у хорі народів, на можливість творити й осмислювати світ у ритмі своєї культури. А 20 лютого 2014 року стало й датою, від якої веде свій відлік війна з росією — початок відкритої агресії проти України. Відтоді боротьба за мову, ідентичність і свободу перестала бути лише символічною — вона стала щоденною реальністю. Пам’ять про полеглих — це не лише скорбота, а й обітниця не зрадити виборене. Тому сьогодні особливо символічно говорити про людей, які продовжують цю боротьбу у сфері культури. Тетяна Станева — етнічна болгарка, наша випускниця і гордість нашої кафедри — своєю творчістю доводить: національна ідентичність живе там, де звучить мова. Як режисерка і засновниця Міжнародного фестивалю етнографічного кіно ОКО вона відстоює не лише українську й болгарську мови в Бессарабії, а й саму ідею голосів народів — різних, але рівних у праві бути почутими. І саме так — словом, культурою, мистецтвом — утверджується національна гідність і звучить Україна у світі».
