В останні дні навчального року доцентка ННІФ Світлана Перепльотчикова взяла участь у міжнародній конференції «Викладання новогрецької в зарубіжних університетах», зорганізованій Школою новогрецької мови Атенського національного університету імені Каподистрії та Європейським товариством грецьких студій. Конференція зібрала викладачів близько 60 країн, включаючи Канаду, США, Китай, Австралію, росію. Метою організаторів було надати учасникам майданчик для обговорення нагальних питань викладання та представлення новогрецьких студій в університетах світу.
Світлана Перепльотчикова розповіла колегам про понад 70-річну історію новогрецьких студій в КНУТШ, теперішній стан викладання та навчання в умовах війни, поділилася власним досвідом викладання новогрецької. Зокрема, вона розповіла про те, як вона використовує текст одного з найкращих романів новогрецькою, «Третій вінець» Костаса Тахциса, для роботи зі студентами четвертого курсу. Перипетії сімейного життя двох родин в Атенах та Салоніках на фоні бурхливих подій кінця 19-го – початку 20-го століть (Балканські війни, Перша та друга Світові війни) дають студентам можливість краще познайомитися з історією та щоденним життям греків. Але з погляду викладання мови роман, написаний винятково гарною, «багатою» мовою, наповненою фразеологізмами, просторіччям, катаревусою, а також так званими дієсловами з префіксами, які становлять одну з найбільших проблем у викладанні та вивченні новогрецької, дозволяє опрацювати величезний масив потрібної, частотної лексики та відпрацювати граматику у легкій формі.
Читання роману дозволяє розвивати студентські навички сприйняття письмового тексту, перегляд відповідного серіалу – навички сприйняття усного мовлення, обговорення змісту розділів та тем, яких торкається письменник, забезпечує розвиток навичок усного мовлення, виконання студентами вправ для відпрацювання нової лексики та складних граматичних конструкцій дозволяє підвищити їхній загальний рівень володіння мовою до рівня С1.
Під час підготовки до виступу доц. С. Перепльотчикова попросила студентів, які читали роман, відповісти на кілька запитань. Наводимо деякі з відповідей студентів:
«Чи допомагає читання прозового тексту у вивченні новогрецької мови?
«Безперечно. Це неначе відкриваєш завісу чогось невідомого. Читання книжок грецькою дозволяє стати греком на певний час. Вважаю це невід’ємною частиною знайомства з культурою»
«Безперечно, читання допомагає у вивченні будь-якої мови. Під час читання починаєш помічати, як спілкуються носії мови, як поєднують слова у фрази. Під час контакту з мовою, через читання, говоріння чи вправи , вивчаєш щось нове, пізнаєш культуру, традиції, і все те,що впливає на мову».
«Посібник викладача значно полегшив нам вивчення роману. Нам було цікаво читати текст, виконувати вправи за текстом, аналізувати цікаві граматичні та лексичні речі. Викладачка підготувала цікаві завдання з ідіомами, наприклад, у нас була ціла вправа на вислови зі словом «чорний», от «робити чорні очі» (у грецькій це означає «виплакати очі»)».
У тексті йдеться про кілька воєн, включаючи Другу світову війну. Чи читали ви інші тексти (будь-якою мовою) про Другу світову війну? Чи впливає набутий досвід війни в Україні, яка триває, на сприйняття відповідних місць у тексті? Що ви можете сказати про навчання під час війни?
«Я відчувала паралелі. У часи війни навчання відбувається у складних умовах. Але я ще більше хочу вчитися, щоб Україна стала країною розумних людей, які відбудують її після Перемоги».
«Безперечно, Друга світова війна залишила свій відбиток як у світовій літературі, так і в українській. У школі я читала кілька текстів про Другу світову війну. Найбільше мене вразив роман Ремарка «На Західному фронті без змін», але він про Першу світову війну. Після початку війни в Україні я не впевнена, що можу читати книжки про війни, ані минулі, ані теперішню. Коли я читала відповідні місця в романі, у мене було відчуття чогось близького та зрозумілого мені, і що нічого не змінилося з плином часу. Раніше війна у книжках здавалася мені далекою, незрозумілою, чужою. Але під час читання роману я разом з героями намагалася жити, навчатися, підтримувати інших. Це не так просто. День за днем ти думаєш, що все позбавлено сенсу, неважливо завершиш навчання, чи ні, тому що невідомо, що буде завтра. Але навчання подекуди приносило трохи розуміння, навіщо ми ходимо в університет, виконуємо вправи і все задавалося не таким жахливим».
«Так, я читала багато текстів про Другу Світову війну, про вигадані і реальні події. Вони допомагають розуміти масштаби жаху, героїзму та болю людей. Зараз під час війни, з якою зіткнулася Україна, досвід читання про Другу світову війну стає емоційно сильнішим та особистіснішим. Сучасні події наділяють новими вимірами ті події, які раніше здавалися далекими, просто історією. Зараз, коли я читаю про облоги, винищення, втрати та перемоги минулого, я не просто уявляю їх, я відчуваю емоційний зв’язок, усвідомлюючи, що щось подібне відбувається зараз у моїй країні. Навчання під час війни є складним. Воно також включає важливі уроки виживання, єднання та людяності. В умовах війни кожен день приносить нові виклики, які вимагають пристосування та швидкого прийняття рішень. Таке навчання визначає нові цінності, посилює відчуття патріотизму та солідарності та допомагає також усвідомити, що мир – це найдорожче, що в нас є.»